Понеділок, Червень 24

Віктор Сарапін – “Ми попередили інфаркт за 20 хвилин до того, як він мав статися”

Співзасновник компанії V.I.TECH більше за інших вірить в оновлення української медицини, адже вже є країна, де на державному рівні впроваджують розроблену ними медичну систему. Ще 15 років тому медичні фахівці Сполучених Штатів Америки порахували, що гроші у страхових компаній закінчаться десь у 2015 році, а після того нікому буде компенсувати медичні витрати. І разом з українськими розробниками, створили абсолютно новий підхід до проблеми охорони здоров’я.

Підприємець: Вікторе, в чому, власне полягав цей інноваційний підхід у медицині?

Віктор Сарапін: Безкоштовної медицини не буває – за неї завжди хтось платить. Так, страхова медицина працювала за принципом “pay for service”, тобто, лікарям платять за обслуговування (виконану роботу). А ми запропонували інший підхід – “pay for performance”, тобто, платити за те, щоб люди не звертаються до лікарів.

Підприємець: А що ж тоді роблять лікарі?

Віктор Сарапін: Фактично, лікар повинен попередити хворобу – зробити усе, щоб людина, яка з ним співпрацює, не стала пацієнтом. Тобто, пройшла вчасно дослідження, вжила відповідних заходів для попередження хвороби. Основний акцент у цьому підході переноситься на превентивну медицину.

Ось, тут лікарям, до речі, дуже важко. Виявилося, що найважче всього зробити не саму систему, а саме поведінкову зміну: донести до лікаря, що його обов’язок – попереджати недугу, а не розбиратися з її наслідками. Тут також важливо, щоб пацієнти усвідомили, що вони самі відповідальні за своє здоров’я .

Цей підхід спрацював. Сьогодні наша система охоплює понад 50 мільйонів пацієнтів. До нас звертаються не конкретні люди, а клініки, корпорації, страхові фірми… При підключенні до системи починає збиратися інформація, накопичуватись дані, йде їхня обробка. Саме обробка цих даних і є основою для аналізу потенційних ускладнень зі здоров’ям кожного клієнта.

Цікаво, що персонал клінік та страхових систем опирається цим інноваціям. На щастя, ми майже не займалися навчанням персоналу в США. Це завдання наших американських колег. При кожному розгортанні нового центра протягом місяця йде навчання спеціалістів, які будуть навчати лікарів і відповідатимуть на їхні питання. До того ж, лікарі не дуже довіряють інженерії, підозріло ставляться до отриманих даних. У них складні стосунки з комп’ютером.

Підприємець: “pay for performance” – “сплачуй за випередження”. Як це виглядає на практиці?

Віктор Сарапін: Дивіться, як це виглядє “традиційно”: є гіпотетичний чоловік 40 років, з надмірною вагою та малорухомим стилем життя. Одного дня його «вхопив інфаркт». Його привозять на швидкій до лікарні, оперують, лікують, витрачають купу грошей на пігулки, потім він ще проходить реабілітацію. Зрозуміло, що за це все виставять рахунок.

Натомість, превентивна, “випереджувальна” медицина, працює для упередження таких випадків взагалі. Той самий чоловік 40 років, але обізнаний про зміни у своєму організмі та свої “зони ризику”, який свідомо веде здоровий спосіб життя, стежить за собою, розуміє, що з ним відбувається, приймає вітаміни, регулярно обстежується у лікарів. І якщо він відчуває негативні зміни або бачить, що щось відбувається з показниками його персонального трекера, то іде до лікарні ще до того, як з ним щось трапляється.

Серед яскравих прикладів медицини на випередження… Ось таке було, наприклад. Одного суботнього ранку чоловік повернувся з пробіжки, зробив собі сніданок. Раптом йому дзвонить його лікарка і каже: “зараз під’їде таксі, ти в нього стрибаєш і їдеш до нас” – “А що сталося?” – “Ти приїжджай, я розкажу”. Справді, за кілька хвилин під’їжджає таксі, він сідає, приїжджає до лікарні, його кладуть на стіл, під крапельницю, “знімають” кардіограму і пояснюють: “В тебе за 20 хвилин мав бути інфаркт”.

Як вони побачили? Він носив трекер, який був під’єднаний до цілого комплексу медичних систем, в тому числі і нашої. Одна з них видала повідомлення, що його серцевий ритм не повертається до норми після навантаження. Крім того, були ще кілька показників, сукупність яких прогнозувала інфаркт. Добре, що це побачив лікар, який не тільки це правильно інтерпретував, але й повірив та вчасно відреагував на цю ситуацію.

Підприємець: Тобто, ця система – такий собі штучний міні-інтелект?

Віктор Сарапін: Так, елементи штучного інтелекту там справді присутні, і лікарі до цього не дуже готові. Вони звикли приймати рішення самостійно, ставити діагноз, покладаючись лише на власний досвід та знання. Важливо змінити ставлення до медицини в цілому. Немає навіть значення, платної чи безкоштовної. Треба нагадати людям, що за їхнє здоров’я відповідає не лікар, а вони самі. Лікар може скеровувати і допомагати, порадити щось, якщо щось вийшло з ладу. Але лікар не зможе повернути час назад. Дуже багато людей цього не розуміють.

Підприємець: Ви працюєте над проектами, пов’язаними з медициною, близько 10 років. Що було найважче?

Віктор Сарапін: Це були етапи переосмислення. Коли думаєш “От! Ми доробимо усе до майже ідеального стану і буде нам щастя”, і ми це бачення передаємо нашим американським колегам. А потім приходив клієнт, який був суттєво більший або по розміру, або по рівню завдання… і приносив “на стіл” своє бачення – і таке, що ми на той час не могли навіть спрогнозувати. От, з цим баченням, ми повертаємося знову до початку, по суті – до малюнків на дошці. Так, модуль, який відповідає за збір і обробку даних, ми переробляли 12 разів. Щоб ви розуміли, оці всі мільйони даних, це все не збирається руками або лікарями, нічого не вводиться. Це все забирається кодом “звідкись” – з автоматичних станцій, які кров аналізують, чи з томографів, або зі страхових систем, тобто, звідусіль. Дуже мало даних вводиться руками. Обсяги цих даних – величезні. І треба знати не тільки як вони експлуатуються, а й як розпізнавати проблеми, які виникають, попереджати клієнта про можливі ризики та зміни.

Підприємець: Яка саме частина роботи була за вашою компанією?

Віктор Сарапін: Ми робили всю технічну частину. Документацію, залізо, програмний комплекс. Зараз ми маємо сім програм під нашим “дахом”, вони усі пов’язані між собою. Одна з них відповідає за збір і обробку даних. Інша – за їхній аналіз та евристику, ще інша – порівняння і вирівнювання кодів, ще котрась за відповідає за плани лікувань і профілактики, аналізи та діагностику, які треба зробити.

Підприємець: Чи потрібно носити щось людині постійно, ті ж трекери?

Віктор Сарапін: Та ні, для більшості речей трекер не треба — наприклад, чи проходив раз на рік медогляд, ти знаєш і без трекера. Та й у майже кожного сьогодні є комп’ютер, телефон, інше технічне обладнання. Комп’ютер – це навіть не обладнання, це елемент нашого інтер’єру. Найбільша проблема зазвичай – навчити людей цим правильно користуватися. І пацієнтів, і лікарів.

Підприємець: Говорячи про 50 мільйонів американців, які підключені до медичних баз даних, думається і про українців. Думали про впровадження на Батьківщині? Це ж буде дуже важко – встановити обладнання, поєднати його між собою…

Віктор Сарапін: Насправді, ви помиляєтесь. Ми співпрацюємо з однією компанією, яка впроваджує цю систему у нас. В Україні впровадити цю технологію можна швидше, ніж в розвинутих країнах. У нас нічого немає, а з нуля дуже легко розгортати щось нове. Не треба зберігати стару систему – вона сама розвалюється. Просто працювати “З чистого листа” з урахуванням проблем, які інші країни вже пройшли, і ми можемо у них запозичити рішення тих проблем.

Та й проблеми впровадження такої системи всюди типові – лікарі не довіряють інженерії, пацієнти не стежать за своїм здоров’ям і покладаються на лікарів. “Рay for prevention” змушує більш відповідально ставитись до свого здоров’я, або принаймні, якщо людина починає ним ризикувати або нехтувати, приходить розуміння наслідків своєї поведінки.

Все одно медогляди раз на рік треба проходити, просто до цього не усі звикли.

Підприємець: Чи є ви клієнтом цієї системи?

Віктор Сарапін: Так.

Comments are closed.

Send this to a friend