Субота, Липень 20

Генрі Форд. Революціонер у бізнесі

Про життя Генрі Форда складені легенди, хоча найбільш стереотипні твердження не відповідають дійсності. Насправді не він винайшов конвеєр. Не дбав про своїх працівників у справжньому сенсі цього терміну. І навіть не був першою скрипкою на тогочасному ринку автомобілів. Але те, що він зробив Детройт столицею моторів світу – правда. Завалив автомобілями (не дуже комфортними) планету – також правда. З сина простого фермера став однією з найбагатших та найвпливовіших людей свого часу – істина.

Генрі Форд народився в родині фермерів Вільяма та Мері 30 липня 1863 року. З шістьох дітей він був найменш працьовитим. Що б батько не наказав йому робити, маленький Генрі робив надзвичайно повільно та недбало. Батько вважав, що син – ледар, натомість хлопчик думав про те, як скільки сил марно витрачаються для отримання нікчемного результату. Серед його обов’язків було щодня носити воду на другий поверх, тож він запропонував батькові прокласти трубопровід в будинок. Батько ідею не підтримав, втім, хлопця це не засмутило.

Бізнес на основі заробляння грошей є найбільш незахищеним

Сам Генрі Форд згадує про два випадки, які перевернули його життя. У віці 5 років він вперше в житті побачив паровоз. Але для хлопця це не був транспортний засіб, це був механізм, який полегшує життя сотням людей. Він задумався. Через сім років наступний механізм остаточно утвердив його в розумінні, що світ потребує негайного покращення. Це був подарований на 12-річчя годинник. Генрі розбирав і збирав його безліч разів.

Майстерня, де Генрі Форд зібрав свою першу автівку з 2-циліндровим двигуном

Працювати хлопець також бажав тільки з механізмами. Після смерті матері він втік в Детройт, де набирався досвіду в годинниковій майстерні, вагонному заводі, трохи згоді був механіком на іншому підприємстві. Зрозумівши принцип роботи парового механізму, свій перший «легковий» локомобіль на парі він зібрав самотужки. І одразу ж продав.

На кілька років Генрі Форд повернувся до батька на ферму – щоб одружитися на жінці, яка підтримувала його починання усе їхнє спільне життя. Потім вони знову перебралися в Детройт, цього разу назавжди.

Плинув час. Генрі Форду було біля 40-ка років, він був співзасновником «Детройської автомобільної компанії», але у Сполучених Штатах було 240 фірм, які вирбляли автомобілі, і мічіганський винахідник нічим з них не вирізнявся. Допоки…

Допоки він не почав перебирати весь процес на себе та свою фірму. До цього усі запчастини виготовляли на окремих підприємствах, тож завданням усіх автофірм було зібрати деталі в одне ціле і продати вже готовий механізм. Генрі Форда це не влаштовувало. Він волів контролювати усе – від виплавлення металу, з якого робились його автівки, до обслуговування машин під час їхньої експлуатації.

Якщо рубати дрова самостійно, вони зігріють тебе двічі

З друзями та знайомими було зібрано стартові 28 тисяч доларів (втім, Генрі Форд потім повикупав «не свої» частки), на які почали будувати власні майстерні, плавильні, цехи. Тепер компанія називалась «Ford Motors Company», і такою вона увійшла в історію.

Якось на автомобільних перегонах у 1903 році, у яких автомобіль фірми Форда брав участь, розбився французький екіпаж. Форд підібрав шматок понівеченого металу – він виявився втричі легшим за той, що використовували при виготовленні його власних моделей. Форд запросив спеціаліста, який розшифрував склад сплаву. Технологія була негайно впроваджена в життя.

1903 рік, Генрі Форд на «Моделі А»

Взагалі, усі новації, які впроваджував Генрі Форд, не були ним винайдені. Відомий конвеєр, який був застосований на виробництві для економії часу збирання автомобіля, став поєднанням давно відомого принципу роботи м’ясників (коли туша тварини на крюках крутилась по цеху, і з неї зрізав м’ясо по черзі кожний співробітник) та розвантаження портових контейнерів (один контейнер їздив на спеціальній платформі і з нього по черзі діставали вантаж). Поєднання принципів роботи цих двох механізмів дозволили за сім років оптимізувати роботу вже існуючих цехів до випуску 100 автомобілів на день.

Ще одна новація Генрі Форда – створення сервісних центрів для своїх виробів. До цього часу виробник переставав піклуватися про залізного коня, як тільки покупець платив за нього гроші. Генрі Форд організував прості курси для механіків по сервісному обслуговуванню, тож незабаром сервісні центри почали виникати по всій Америці.

Енергетика і технології, гроші і товари корисні лише тією мірою, якою звільняють нас для повноцінного життя

Експериментував Генрі Форд і зі співробітниками. Щоб припинити постійну плинність кадрів, він запровадив 5-денний робочий тиждень, скоротив робочий день, і платити за нього почав на 15% більше, аніж усюди по країні. «5 доларів за 8 годин» – ось що пропагували контори по найму.

Тоді, у 1910-х роках, пропозиція “5 доларів за 8 годин роботи” була найкращою на ринку зарплат

Але ці гроші отримували не усі співробітники, а тільки ті, хто вже мав стаж більше 6 місяців, не палив, не пиячів, мав родину, не був помічений в гральних закладах. До того ж біля конвеєрів були дуже високі вимоги до дисципліни – не можна було відходити або навіть говорити під час роботи, на 8 годин робочого часу оголошували тільки одну 15-хвилинну перерву. Жінок, які виходили заміж, звільняли негайно.

Генрі Форд зробив ставку на найбіднішого покупця. З року в рік він знижав вартість своїх моделей, зробивши ставку на одну-єдину – «Модель Т». Це була бюджетна автівка, яку міг собі дозволити середньостатистичний американець. Цю модель випускали з 1908 до 1925, наприкінці свого виробництва вона коштувала третину від першопочаткової вартості. І в цьому був прорахунок Генрі Форда. Його «Моделей Т» було 15 мільйонів, більше, аніж будь-яких автомобілів на планеті, але споживач втомився від важких, незграбних, однотипних чорних машин. Якщо у 1921 році на одну продану автівку марки «Шевроле» (найближчий конкурент виробництва фірми «Дженерал Моторс») було тринадцять «Моделей Т», то у 1926 співвідношення скоротилось 1:2.

Мій секрет успіху полягає в здатності зрозуміти точку зору іншої людини і дивитися на речі одночасно з наших обох розумінь.

Наскільки гігантською була імперія Генрі Форда, настільки ж і важко було їй змінюватись. Кожний із 45 тисяч верстатів виготовляв якусь одну деталь, не можна було починати виробництво іншої моделі не замінивши механізми, на яких вона виготовлялась.

18 грудня 1999 року «Модель Т» назвали кращим автомобілем ХХ сторіччя

27 травня 1927 року виробництво «Моделей Т» було зупинено. Заводи перестали скреготати, за виключенням одного невеликого, який виготовляв запасні деталі для вже випущених автівок. Далі почалась інтрига – на анонсовану «Модель А» надійшло 400 тисяч замовлень, вже готові моделі розсилали по країні зашитими у мішки (щоб зберегти таємницю навіть зовнішнього вигляду). 2 грудня 1927 року відбулась презентація, і ажіотаж навколо нової моделі був шалений, але він швидко згас. Рівня колишніх прибутків імперія Генрі Форда так і не змогла досягнути. Усі наступні розроблені та випущені моделі були непоганими, але постійно програвали конкурентам у комфорті, зручності та стилі.

Comments are closed.

Send this to a friend